Щодо законопроекту № 5522 від 9 лютого 2017 року

Володимир Крижанівський, старший консультант Програми USAID РАДА, народний депутат України 1-го скликання
Пон, 27/03/2017 - 14:30

В загальному плані  зміни до Регламенту, запропоновані в законопроекті «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України», № 5522 ,   стосуються приведенню у відповідність норм Регламенту до тексту Конституції в редакції змін 2004  року, до якого повернулися  після Революції  Гідності у 2014 році.  Цей законопроект жодним чином практично не торкається реформ,   закладених у Дорожній карті  Єропарламенту, відомої під назвою   - «план місії  Пета Кокса».

Сутність  законопроекту

Законопроект спрямовано на врегулювання частини колізій та прогалин у чинному законодавстві України щодо статусу та порядку діяльності у парламенті коаліції депутатських фракцій, а також на приведення Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» у відповідність до чинної Конституції України (зокрема,  зі змінами, щодо правосуддя).

Позитивні риси

  1. Зроблено спробу деталізувати  правовий статус коаліції депутатських фракцій, хоча більшою мірою зміни матимуть політичний, а не правовий характер.
  2. Законопроектом запропоновано певні стимули особистої присутності на засіданнях, що вбачається у змінах до ч. 6 ст. 75 Регламенту.
  3. Зміни до ч. 1 ст. 76 посилюють політичну відповідальність Голови ВРУ у разі дострокового припинення повноважень Президента України.
  4. Зміни до ч. 1 ст. 89, п. 2 ч. 1 ст. 99 Регламенту спрямовані на приведення Регламенту у відповідність до Конституції в частині визначення кола суб’єктів права законодавчої ініціативи.
  5. Проект статті 137, а також зміни до статті 139 Регламенту мають на меті подолання деяких прогалин у регулюванні законодавчої процедури в певних випадках ( проте дію частини першої статті137 треба також розповсюдити і на ті закони, які були прийняті після повторного їх розгляду і простою більшістю від конституційного складу).

Негативні риси

  1. Викликає здивування, що Головним  комітетом з розгляду цього законопроекту визнано Комітет   з питань Регламенту адже суб’єктами законодавчої ініціативи в даному випадку виступають 8 із 11 членів цього Комітету. Логічним було б визначити  Головним парламентський Комітет з питань правової політики та правосуддя.
  2. Порушено процедуру відкликання законопроекту. Зокрема, не дотримано правових наслідків відкликання законопроекту, передбачених ч. 4 ст. 104 закону «Про Регламент ВРУ».
  3. Особливо невдалою  є редакція змін, що запропонована суб’єктами законодавчої ініціативи стосовно регламентації норми  частини дев’ятої статті 83 Конституції України щодо того, що  засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. По суті ці новели відправляються бланкетною нормою змін до тексту Конституційної угоди, що суперечить Конституції

Засади формування даються в максимально обмеженому вигляді і знову, як і раніш, пропонується подання,  як  підтверджуючого документу, повного списку членів фракції. Цікаво: як можна вимагати підписів народних депутатів фракції, які на її засіданні були проти рішення про створення коаліції. Ані слова не йдеться про такі принципові моменти, як то:  чи можуть інші фракції (та групи) вступати до коаліції чи ні, чи буде існувати право індивідуального членства в коаліції позафракційних  депутатів та ще декілька супутніх питань, які достеменно мають бути в тілі Регламенту, а не в документі  «міжсобойчику» коаліції.

  1. Незрозумілим є запропонований  режим правового регулювання повноважень коаліції та її секретаріату: «дозволено все, що прямо передбачено для них законом» (a fortiori) чи «дозволено все, що не заборонено для них законом» (a contrario)? При нинішньому фінансовому стані держави було би виправданим формувати секретаріат коаліції із співробітників секретаріатів фракцій, утворили коаліцію. 
  2. Законопроект у  тій своїй частині, яка стосується  формування коаліції,  виглядає переобтяженим зайвими вимогами, тоді як з логіки конституційного припису достатнім було би мати лише оригінали рішень зборів фракцій про утворення коаліцїї і підтримки тексту коаліційної угоди.  
  3. Не враховано  побажання дорожньої карти Комісії ЄП щодо регламентування діяльності опозиції у Верховній Раді України, хоча свого часу в тексті   Регламенту була присутній цілий розділ, присвячений парламентській опозиції.
  4. Зміни до п. 15 ч. 1 ст. 78 Регламенту передбачають у т.ч. перекладення на Голову ВРУ деяких повноважень Керівника Апарату ВРУ.
  5. Зміни до ч. 6 ст. 208 Регламенту щодо права направляти письмове подання з вимогою про звільнення Уповноваженого ВРУ з прав людини виглядало би більш обґрунтованим, якби таке подання було підтримане щонайменше третиною від конституційного складу парламенту.
  6. Суб’єкти законодавчої ініціативи своєю статтею 206-1 по суті відмінили норму пункту дванадцятого статті 85 Основного Закону України щодо права парламенту звільняти за своєю ініціативою членів уряду, яке також було підтверджено свого часу Рішенням Конституційного Суду. Зміст цієї статті в цьому сенсі також суперечить положенню пункту четвертого частини першої статті 18 Закону України «Про Кабінет Міністрів  України».

Отже в нинішній редакції цей законопроект є кроком назад навіть в порівнянні з тією недосконалою редакцією Регламенту, яка існувала до осені 2010 року.

Експерт Олексій Гусєв.

Редактор Володимир Крижанівський