Щодо загроз Проекту Закону «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства»

Ілона Хмельова, експертка з правових питань Програми USAID РАДА
Птн, 30/10/2020 - 11:30

Щодо загроз Проекту Закону «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства»

           

            Обставини внесення Законопроекту

            Внесенню Проекту Закону «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства» до Верховної Ради України передувало термінове закрите засідання Ради національної безпеки і оборони України. Рішення РНБО, ухвалене на цьому засіданні, було введено в дію Указом Президента України №477/2020. Крім того, на виконання рішення РНБО Кабінет Міністрів України ухвалив Розпорядження від 29 жовтня 2020 р. № 1363-р, яким відновив роботу системи електронного декларування усупереч Рішенню Конституційного Суду України. Тобто органи державної влади без жодної правової підстави проігнорували статтю 151-2 Конституції України: рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

            Слід відзначити, що до цього представники багатьох політичних партій висловилися за розробку швидких та якісних змін для відновлення антикорупційної інфраструктури. Аналогічною була позиція Голови Верховної Ради України, який підтримав швидкі предметні зміни. Також Дмитро Разумков зазначив, що тиск на будь-яку гілку влади, зокрема, й на судову – неприпустимий. Тому позиція парламенту виглядає більш конструктивною.

            Немає сумнівів, що антикорупційна інфраструктура терміново має бути відновлена. Але це не може бути приводом для узурпації влади та нищення державних інституцій.

 

            Загрози Законопроекту

  1. Проектом повністю ігноруються норми Конституції України, які встановлюють засади функціонування Конституційного Суду України. Зокрема, стаття 149-1 Основного Закону передбачає виключні підстави для припинення повноважень та для звільнення судді Конституційного Суду України. Проект Закону 4288 ніяк не корелюється з цією статтею (тобто фактично внесений у порушення цієї статті). Також його ухвалення буде означати перевищення власних конституційних повноважень як Президентом, так і Верховною Радою України (можна зауважити, що вже саме внесення Президентом цього Проекту до парламенту є поза рамками його конституційних повноважень).
  2. Конституція України також не випадково не передбачає одночасного припинення складу всього Конституційного Суду України. Міжнародні стандарти, які існують щодо органів конституційного контролю, базуються на тяглості та наступності цих інституцій. Крім того, їхній склад оновлюється поступово, що гарантує їхню політичну незалежність. Запропонована ж Президентом «модель» заміни склади Суду призведе до того, що всі судді будуть змінюватися одночасно кожних дев’ять років (тобто Президент свідомо закладає у Проект Закону 4288 циклічність кризи органу конституційного контролю). Це також повністю суперечить концепції судової реформи, елементи якої бути втілені після 2014 року у співпраці з іноземними партнерами та експертами.
  3. Спроба технічно відмінити Рішення Суду законом підриває поділ влад у державі та створює прецедент, коли органи виконавчої та законодавчої влади можуть свавільно скасовувати будь-яке рішення будь-якого суду, яке є політично невигідним.

 

Наслідком ухвалення Законопроекту може бути політична криза в Україні, спричинена намаганням Президента у неконституційний спосіб узурпувати владу.

 

Крім того, Президент своїми необґрунтованими рішеннями ще більше підриває антикорупційну інфраструктуру, ставлячи її за межі правового поля та створюючи підстави для успішного оскарження всіх пов’язаних питань у ЄСПЛ.