Щодо громадського обговорення законопроектів. Продовження.

Борис Беспалий, консультант Програми USAID РАДА, народний депутат України 3-го, 4-го та 5-го скликань.
Чтв, 13/07/2017 - 11:30

Ця Записка містить міркування і пропозиції як підготовлені до «круглого столу»» 11 липня, так і навіяні ним. Вона доповнює попередню записку, яка залишається в силі.

1. Уявна мета громадського обговорення

Часом якісний інструмент використовується неефективно тому, що використовується не за призначенням: мікроскоп і молоток файні інструменти — головне не переплутати.

Для інституту громадського обговорення законопроектів це застереження актуальне, позаяк на нього, часом, покладають надії, справдити які він не здатен, сподіваються на вирішення проблем, вирішити які він не в змозі.

1.1. Громадське обговорення не є інструментом законотворення.

В обговоренні бувають якісні законодавчі пропозиції. Та якщо зважити час, гроші, зусилля затрачені на знахідку кожної такої пропозиції маємо констатувати, що ефективним інструментом законотворення громадське обговорення не є.

Цікаво дослідити (в Україні і світі) яка частка постів обговорення містить вартісні пропозиції.

Відповідно, не є логічним і доцільним, розглядати, в обов’язковому порядку, надіслані пропозиції як законодавчі ініціативи (чинним законодавством це й не передбачено, але законодавство можна змінити під потреби).

1.2. Громадське обговорення не є репрезентативним виявленням громадської думки. Ні методологічно (за способом вибірки), ні кількісно.

1.3. Громадське обговорення не є сукупністю звернень громадян. Відповідно, індивідуальна відповідь (навіть реакція) на кожен пост не є обов’язковою.

2. Реальна мета громадського обговорення

Громадське обговорення є інструментом не так парламентським, як суспільним, громадянським. Участь громадян у владі триступенева: бути поінформованим, мати дорадчий голос, мати вирішальний голос.

Громадське обговорення належить до другого рівня: дорадчого, це — право і можливість громадян висловитись щодо проектів парламентських актів, і внести щодо них пропозиції.

Це є наступним кроком у розвитку парламентського порталу законотворчості. Наразі портал є інформаційним, доповнення його громадським обговоренням перетворює портал на інформаційно- дорадчий.

3. Як активізувати громадське обговорення?

Відповідь апробована сторіччями: щоб активізувати процес треба зацікавити ініціатора. Наразі, ініціатором є парламент, в особі комітетів, погоджувальної ради тощо. При цьому, парламент у вузькому значенні, як сукупність народних депутатів. Їх і потрібно мотивувати.

Між тим, як випливає з попереднього, у громадському обговоренні більше зацікавлена  активна частина суспільства, ніж власне парламент. Але й парламент має тут власний інтерес — іміджевий.

Громадське обговорення капітально посилює такі важливі іміджеві складові як відкритість парламенту і його доступність до виборців. Що, в свою чергу, покращує його колективний імідж у світі й Україні. Що, в свою чергу, покращує особистий імідж кожного депутата, особливо того, який грамотно засвітиться в обговоренні.

Наявність інструменту громадського обговорення не є істотним технологічним плюсом парламенту, зате його відсутність (чи замороженість) є його великим іміджевим мінусом.

З точки зору корпоративного депутатського егоїзму, доцільність громадського обговорення можна сформулювати так: «Для чого нам це треба?». «Для того, щоб нас не діставали з усіх боків, а навпроти — підхвалювали.».

4. Технологічні пропозиції, як висновок із викладеного

Щодо громадського обговорення ініційованого парламентом, до попередньої записки істотних доповнень немає.

Та оскільки в інституті обговорення суспільство, ініціативні громадяни є дуже зацікавленою стороною, логічно надати і їм право ініціації. Наприклад, у такій спосіб:

На порталі законотворчості, для кожного розміщеного проекту, передбачити опцію «розпочати обговорення» або — «продовжити обговорення» відповідно.

Після вибору зареєстрованим користувачем опції «розпочати обговорення», автоматично генерується сторінка обговорення у сучасному форматі (крім зайвої опції «запропонувати обговорення»).

Після вибору зареєстрованим користувачем опції «продовжити обговорення» він входить на існуючу сторінку обговорення.

Базові безпекові принципи дотримуються, позаяк обговорюватись можуть лише проекти, що є у відкритому доступі, і лише зареєстрованими особами.

Ця пропозиція не альтернатива, а доповнення існуючого порядку. Зараз користувач входить через портал обговорення, відштовхуючись від «обговорення». Пропонується відкрити альтернативний вхід через портал законотворчості, тобто йти назустріч від «законопроекту». Логічне коло конструктивно замикається.

Запропоноване зручно і для осіб, що супроводжують законопроект у парламентському комітеті чи де інде. Вони моніторять сайт законотворчості, і, у разі появи опції «продовжити обговорення», побачать, що проект на обговоренні.

У разі ініціювання громадського обговорення не парламентом, а громадянами, постає питання про формат урахування результатів обговорення, зокрема, у головному комітеті. Доцільно визначити мінімальний стандарт комітетського  реагування. Що має стати предметом окремого розгляду.

 

Борис Беспалий, консультант Програми USAID Рада, що виконується Фондом «Східна Європа».

12.07.17